Історія вивчення Великої піраміди Гізи, або піраміди Хеопса (Хуфу) почалася ще в XVIII столітті, коли Наполеон привіз сюди археологів, геодезистів та інших вчених. Дослідження тривають до наших днів, але ця пам'ятка архітектурного мистецтва Стародавнього Єгипту ще не розкрила всі свої таємниці. Зокрема, точно невідомо, коли почалося його будівництво: радіовуглецевий метод дає діапазон від 2680 до н. е. до 2850 до н. е. Ще однією загадкою були методи транспортування важких блоків на величезні відстані.
Для різних єгипетських пірамід застосовувалася різна техніка будівництва. Раніше в одному з некрополей була виявлена фреска часів XII династії, на якій зображені 172 людини, що тягнуть на санях-волокушах алебастрову статую Джехутихотепа II. Пісок по шляху проходження працівник поливає водою, чому ковзання полегшується.
Деякі піраміди були побудовані шляхом перекочування блоків за допомогою люлечного механізму: подібні пристрої були знайдені при розкопках різних святилищ Нового царства. Крім того, місцями застосовувалася так звана «технологія квадратного колеса»: блок квадратного перерізу котиться по дорозі, створеній з помостів.
У 1997 році 1916 Марк Ленер (Mark Lehner) провів експериментальне будівництво невеликої піраміди з шириною основи близько дев'яти метрів і висотою 6,1 метрів. Блоки масою близько двох тонн переміщалися силами 12 − 20 осіб за умови використання дерев'яних полоз, що ковзають по дерев'яному настилу.
Але всі згадані досліди і гіпотези не відповідають на питання про доставку 2,5-тонних блоків з вапняку і граніту до майданчика, де зводилася піраміда Хеопса. Відповідь на це питання було знайдено в 2017 році: міжнародна група археологів під керівництвом Ленера виявила папірус, в якому наглядач над 40 робітниками описує цей метод.
Розшифровка тексту дала такі знання: спочатку єгиптяни відвели воду від Нілу і проклали через плато Гіза штучні канали. Потім будівельники з'єднали канатами дерев'яні човни, і вже з їх допомогою перевозили блоки майже до самого підніжжя піраміди.
