Земля — основне національне багатство

Земля — основне національне багатство

Земля — основне національне багатство

Земля - основне національне багатство1. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

2. Право власності на землю гарантується.

Адвокаты: юридическая помощь и защита

3. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Коментар ст.1

До ч. 1. Поняття «земля» є ключовим

Земля - основне національне багатствоПоняття «земля» є ключовим не лише для Земельного кодексу України (далі — ЗКУ), але і для усього земельно-правового регулювання в цілому.

Ч. 1 ст. 1 ЗКУ повністю дублює положення ч. 1 ст. 13 Конституції України, де задекларовано роль землі як основного національного багатства.

Разом з тим, навряд чи це конституційне положення може розглядатися як визначення (дефініція) поняття «земля».

Термін «земля» в залежності від контексту використовується у багатьох розуміннях:

  • 1) як планета,
  • 2) як суходіл,
  • 3) як ґрунти — верхній шар земної поверхні, придатний для життя рослин,
  • 4) як економічна категорія — загальний засіб праці і основний засіб виробництва у сільському господарстві,
  • 5) як територія з угіддями, якою хтось володіє, територія з правовим режимом тощо.
  • В межах одного розуміння можуть також існувати різні підходи до наповнення поняття «земля» конкретним змістом.
ЗУ «Про охорону земель»

Земля - основне національне багатствоСт. 1 ЗУ «Про охорону земель» визначає землю як «поверхню суші з ґрунтами, корисними копалинами та іншими природними елементами, що органічно поєднані та функціонують разом з нею».

ГОСТ 26640-85 «Земли. Термины и определения» містить дещо інше визначення (у даному стандарті розкрито також значення багатьох інших термінів, що «відносяться до земель»):

«земля — найважливіша частина навколишнього природного середовища, що характеризується простором, рельєфом, ґрунтовим покривом,

надрами, водами, є основним засобом виробництва у сільському господарстві, а також просторовою базою для розміщення галузей народного господарства».

Законодавчі визначення не слід абсолютизувати, оскільки навіть у тих самих актах контекст може вказувати на використання терміна в іншому розумінні.

Між тим, згадані визначення дають певне уявлення про існуючі в земельно-правовому регулюванні підходи до розуміння терміна «земля».

Доктрина земельного права

У доктрині земельного права наводяться й інші визначення землі, які, проте, знаходяться у загальному руслі законодавчих підходів.

Натомість, на думку В. І. Андрейцева, законодавчі визначення не відбивають істотних властивостей землі.

На його думку, у юридичному значенні земля — «головна територіально-просторова частина довкілля (навколишнього природного середовища) у

межах території України, національне багатство українського народу, матеріальна основа територіальної цілісності, суверенітету й національної безпеки держави».

Власне визначення землі пропонує В. В. Носік.

На його думку, в юридичному значенні земля (як об’єкт права власності Українського народу) — це:

«розташований над надрами, територіально обмежений кордонами України, цілісний, нерухомий поверхневий шар

земної кори, який є основою ландшафту і просторовим базисом для гармонійного розподілу місць розселення,

діяльності людей, об’єктів природно-заповідного фонду з урахуванням економічних, соціальних, екологічних та інших

інтересів суспільства, належить народу на праві абсолютної власності, і складає частину національного

багатства, що перебуває під особливою охороною держави».

Окремо науковець виділяє і поняття землі як основного національного багатства:

це «розташована над надрами в межах державних кордонів частина земної поверхні з родючим шаром ґрунту, який

використовується для виробництва у сільському господарстві абсолютної і додаткової вартості, що має

розподілятися між сільським господарством, промисловістю і державою через приватну і суспільну

форми власності за об’єктивним природним законом прогресивного економічного розвитку суспільства, що

забезпечує збереження і підвищення родючості ґрунту, відновлення людської праці і розширене відтворення

капіталу з метою забезпечення потреб та інтересів кожного громадянина і всього Українського народу».

Поняття землі

Н. І. Титова взагалі не погоджується із тим, що саме земля є об’єктом земельного права; натомість, вона вважає за необхідне вживати поняття «землі».

На її думку, термін «земля» (котра є специфічним майном, об’єктом цивільного права) «означає певну відокремлену від природного середовища працею людини частину (масу) речовини…».

Натомість, «землі» як об’єкт земельного та екологічного права — «органічний компонент екосистеми, не вилучений з довкілля, який тісно взаємодіє з іншими природними об’єктами (водами, лісами, атмосферним повітрям тощо)».

Зазначимо, що точка зору Н. І. Титової, безумовно, заслуговує на увагу, проте не є загальноприйнятою у правовій доктрині та не відображена на достатньому рівні у чинному законодавстві.

На наш погляд, поняття землі може бути істотно конкретизоване і уточнене на підставі законодавчого визначення земельної ділянки (див. ст. 79 ЗКУ та коментар до неї).

Виходячи із згаданих вище положень законодавства, а також із підходів, що висловлюються у науці земельного права, видається, що в земельному праві

поняття «земля» вживається у розумінні земної поверхні та простору над та під нею на висоту та глибину, необхідні для використання земельної ділянки за

цільовим призначенням (у тому числі її забудови), включаючи ґрунтовий покрив у межах цього простору.

Зміст юридичних гарантій права власності на землю

Ч. 2 ст. 1 ЗКУ відтворює перше речення ч. 2 ст. 14 Конституції України.

Щодо змісту юридичних гарантій права власності на землю див. ст. ст. 152 — 161

розд. V «Гарантії прав на землю» ЗКУ та коментарі до статей 152, 153, 154, 155,

156, 157, 158, 159, 160, 161.

Не … завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства

Положення ч. 3 коментованої статті кореспондують припису ч. 3 ст. 13 Конституції України, згідно із якою «власність зобов’язує. Земля — основне національне багатство

Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству».  Земля — основне національне багатство

Обов’язок «не … завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства», закріплений коментованою частиною, розкритий у положеннях ст.

ст. 91, 103 — 109 ЗКУ та коментарях до статей 91, 103, 104, 105, 106, 107, 108, 109.  Земля — основне національне багатство

Обов’язок не «погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі», передбачений коментованою нормою, випливає із положень ч. 1 ст. 50 Земля — основне національне багатство

Конституції України («кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля …») і конкретизується у ст. ст. 162 — 168 гл. 26 «Завдання, зміст і

порядок охорони земель» ЗКУ та нормативно-правових актах, виданих на їх розвиток та виконання (див. коментар до статей 162, 163, 164, 165, 166, 167, 168). Земля — основне національне багатство